Історія Якуба (мир йому і благословення), наведена в сурі «Юсуф», є зворушливою і дає вагомий урок терпіння, вірності, благородства та співчуття . Вона також служить прикладом могутності та верховенства Аллаха, а також виконання Його рішень . Аллах каже:
Аллах має повну владу та контроль над Своїми справами, але більшість людей не знають про це. ( Сура Юсуф 12:21)
Історія починається зі сну і закінчується тим, що його тлумачення здійснилося. Юсуф (алейхіс салям ), син пророка Якуба (алейхіс салям), прокинувся від сну і, сповнений хвилювання, побіг до батька та розповів свій сон:
«(Пам’ятай), коли Юсуф (Йосиф) сказав своєму батькові: “О мій батько! Воістину, я бачив (уві сні) одинадцять зірок, сонце та місяць, я бачив, як вони поклонилися мені”» ( Сура Юсуф 12:4)
Обличчя Якуба (алейхісалям) засяяло. Будучи сином пророка Ісхака (алейхіс салам) і онуком пророка Ібрагіма (алейхіс салам), він передбачив, що через його сина виповниться пророцтво його діда, Ібрагіма (алейхіс салам), і він збереже світло дому Ібрагіма живим, поширюючи послання Аллаха людству.
Сни пророків – це одкровення від Аллаха, як стверджував Абдуллах ібн Аббас. Вчені Тафсіру пояснили , що у сні Юсуфа (алейхіссалам) одинадцять зірок символізували його братів, яким було одинадцять років, а сонце та місяць – його батька та матір. Це видіння стало реальністю через сорок (деякі кажуть, вісімдесят) років, коли Юсуф (алейхіссалам) звів своїх батьків на трон, поки його брати були з ним. (Пояснення зібрані у Ібн Аббаса, Ад-Даххака, Катади, Суф'яна ас-Саурі та Абдур-Рахмана ібн Зайда ібн Аслама).
Однак, Якуб (мир йому), добре знаючи про заздрість братів Юсуфа (мир йому), застеріг його від розповіді свого сну братам :
«О сину мій! Не розповідай про своє видіння своїм братам, щоб вони не задумали проти тебе змову. Воістину, Сатана — явний ворог людині! Так твій Господь обере тебе і навчить тебе тлумаченню снів (та іншим речам) і вдосконалить Свою милість до тебе та до потомства Якуба, як Він вдосконалив її до твоїх батьків, Авраама та Ісаака раніше! Воістину, твій Господь — Всезнаючий, Мудрий !» (Сура Юсуф 12:5-6)
Вісімнадцятирічний Юсуф послухався застереження батька. Він був дуже гарним і міцним, шанобливим, добрим, уважним і мав лагідну вдачу. Його брат Бенджамін був таким же приємним. Обидва були від однієї матері. Через їхні вишукані якості батько любив їх більше, ніж інших своїх дітей, і не випускав їх з поля зору. Сатана викликав заздрість у серцях інших братів , і вони задумали змову проти Юсуфа (алейхіс салям). Аллах каже:
« Коли вони сказали: «Воістину, Юсуф та його брат дорожчі для нашого батька, ніж ми, хоча ми — усба (група). Воістину, наш батько в явній помилці».
«Убий Юсуфа або вижени його в якусь (іншу) землю, щоб прихильність твого батька була дана тільки тобі, і після цього ти будеш праведним народом» (за бажанням покаятися перед вчиненням гріха).
Один з них сказав: «Не вбивайте Юсуфа, а якщо вам необхідно щось зробити, киньте його на дно криниці, і його підбере якийсь караван подорожніх» (Сура Юсуф 12:8-10).
Юда (Яхуд), старший і найрозумніший серед них, запропонував кинути Юсуфа в колодязь. Його міг підібрати караван, що проїжджав повз, і він зник з очей їхнього батька. Його мета була досягнута його вигнанням. І тоді вони покаялися б у скоєному і знову стали б добрими людьми. Це була найрозумніша з ідей, здавалося б, безпечна.
Брати підійшли до батька. Аллах каже:
Вони сказали: «О, батьку наш! Чому ви не довіряєте нам Юсуфа, хоча ми справді є його доброзичливцями? Відправте його з нами завтра, щоб він розважався та грався, і ми справді подбаємо про нього».
Він (Я'куб) сказав: «Справді, мені прикро, що ти забрав його. Я боюся, щоб вовк не зжер його, а ви не дбаєте про нього.
Вони сказали: «Якщо його пожирає вовк, а ми — Усба (сильна група), то ми — ті, хто зазнає невдачі» (Сура Юсуф 12:11-14).
Тоді брати, як і планували, пішли до криниці. З Юсуфа, що бореться, зняли сорочку і кинули його в глибокий колодязь. Його жалібні благання не вплинули на їхні жорстокі серця. Залишивши його в безлюдному місці і присягнувшись зберігати в таємниці свій злочин, вони вбили вівцю і змочили Юсуфову сорочку в її крові. Аллах каже:
І прийшли вони до свого батька на початку ночі, плачучи . (Сура Юсуф 12:16)
Коли Якуб (мир йому і благословення) спитав: «Чому цей плач? Щось трапилося з нашою паствою?» — вони відповіли плачем :
«О наш батько! Ми змагалися один з одним, а Юсуфа залишили біля нашого майна, і його з'їв вовк. Але ви не повірите нам, навіть коли ми говоримо правду ». ( Сура Юсуф 12:17)
І вони принесли його сорочку, заплямовану неправдивою кров’ю . ( Сура Юсуф 12:18)
Глибоко в серці Якуб (мир йому і благословення) знав, що його улюблений син ще живий, а інші сини брешуть. Він тримав у руках закривавлену сорочку, розгорнув її та сказав: « Який милосердний вовк! Він з'їв мого улюбленого сина, не розірвавши сорочки !» Їхні обличчя почервоніли, коли він вимагав більше інформації, але кожен клявся Аллахом, що говорить правду. Зі зламаним серцем батько розплакався:
«Ні! Але ви самі вигадали собі казку. Тож (для мене) терпіння є найбільш доречним. І лише Аллах — це Аллах, чия допомога може бути спрямована проти того (бреху), яке ви стверджуєте». (Юсуф 12:18)
Ось приклад для всіх нас у зверненні Якуба (мир йому і благословення) до молитви та терпіння, що повністю позбавлене сумнівів. Його тверда довіра до Аллаха, Єдиного, щодо допомоги проти змов його власних синів, є вагомим уроком віри / Іману.
Через багато років, коли Юсуф (алейхісалям) терпляче й успішно пройшов через усі випробування віри в Аллаха і став головним міністром короля Єгипту, його відвідали його брати, які потребували його допомоги. Він упізнав їх, але вони ні. Він наказав їм привести його молодшого брата Бенджаміна і затримав його за звинуваченням у крадіжці, щоб він міг утримати його та захистити. Інші брати повернулися додому і розповіли батькові про те, що сталося. Якуб (алейхісалям) ледве міг повірити в те, що почув. Аллах розповідає нам, що сталося під час зустрічі синів і їх батька:
Тож, коли вони втратили надію на нього, то порадилися таємно. Найстарший з них сказав: «Хіба ти не знаєш, що твій батько взяв з тебе клятву ім’ям Аллаха , а до цього ти не виконав свого обов’язку перед Юсуфом. Тому я не залишу цю землю, доки мій батько не дозволить мені, або доки Аллах не вирішить мою справу, а Він — Найкращий із суддів».
«Повернись до свого батька і скажи: «О наш батько! Воістину, твій син (Веніамін) вкрав, і ми свідчимо лише згідно з тим, що ми знаємо, і ми не могли знати невидиме! І запитайте жителів міста, де ми були, і караван, у якому ми повернулися, і справді ми говоримо правду».
Він (Я'куб) сказав: «Ні, але ви самі втягнули вас у щось. Тож мені найбільше підходить терпіння. Може, Аллах поверне їх усіх до мене. Воістину Він! Тільки Він Всезнаючий, Премудрий».
І він відвернувся від них і сказав: «О, горе моє за Юсуфом!» І він втратив зір через смуток, який придушував . (Юсуф 12:80-84)
Якуб (мир йому і благословення) був охоплений горем і плакав. «Терпіння зі мною; можливо, Аллах поверне їх усіх мені. Він — Найзнаючіший, Наймудріший». Знову він зіткнувся з нестерпним горем, але його довіра до Аллаха залишалася непохитною — єдине джерело його розради. Тільки молитва могла втішити його та зміцнити його віру та терпіння. Плачучи всі ці роки за своїм коханим сином Юсуфом, а тепер, коли ще одного з його найкращих синів забрали у нього, він мало не втратив зір.
Інші сини благали його: «О батьку, ти благородний пророк і великий посланець Аллаха. Тобі нібито сходили одкровення, і люди отримували від тебе наставництво та віру. Чому ти так себе руйнуєш?»
Якуб (мир йому і благословення) відповів: « Докори мені не зменшать мого горя. Тільки повернення моїх синів втішить мене. Сини мої, йдіть на пошуки Юсуфа та його брата; не впадайте у відчай у милості Аллаха ».
Всевишній Аллах говорить нам:
Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Ви ніколи не перестанете пам'ятати Юсуфа, поки не ослабнете від старості, або поки не станете мертвими».
Він сказав: «Я скаржуся Аллаху на своє горе та горе, і я знаю від Аллаха те, чого ви не знаєте. О сини мої! Ідіть і запитайте про Юсуфа та його брата, і ніколи не втрачайте надії на милість Аллаха. Воістину, ніхто не втрачає надію на милість Аллаха, окрім людей, які не вірують» (Юсуф 12:85-87).
| Брати пішли, пригнічені, і, досягнувши Єгипту, вони зібрали Юду та покликали Юсуфа, якого вони благали:
«О правителю землі! На нас та наші родини настали важкі часи, а ми принесли лише мізерний капітал. Тож відплати нам повною мірою та будь милостивим до нас. Воістину, Аллах винагороджує милостивих!» ( Сура Юсуф 12:88). Наприкінці вони благали Юсуфа. Вони просили у нього милостиню, звертаючись до його серця, нагадуючи, що Аллах винагороджує тих, хто дає милостиню. У цей момент, у розпал їх тяжкого становища, Юсуф (алейхісалям) звернувся до них їхньою рідною мовою, кажучи: 
«Чи знаєте ви, що ви зробили з Юсуфом і його братом, коли були невігласом?» Вони сказали: «Ти справді Юсуф?» Він сказав: «Я Юсуф, а це мій брат (Біньямін). Аллах воістину був милосердним до нас. Воістину, той, хто боїться Аллаха та слухняний Йому (утримуючись від гріхів та злих справ і чинить праведні добрі справи) та терплячий, неодмінно не втратить Аллах нагороду тих, хто чинить добро». Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Аллах обрав тебе понад нас, а ми були грішниками!» (Юсуф 12:89-91) Брати почали тремтіти від страху, але Юсуф (алейхісалям) заспокоїв їх: 
«Нехай сьогодні тобі не буде докору, нехай простить тебе Аллах, і Він — Наймилосердніший з тих, хто виявляє милосердя!» (Юсуф 12:92) Він обняв їх, і вони разом заплакали від радості. Покинути відповідальну посаду йому не вдалося, тому він порадив братам: 
«Іди в цій моїй сорочці та накинь її на обличчя мого батька, і він прозріє, і приведе до мене всю свою родину» (Юсуф 12:93). І тому вони повернулися до Якуба (алейхісалям). Він раптом підвівся, одягнувся і вийшов. Тоді він підняв обличчя до Неба й понюхав повітря. Дружини його синів були здивовані тим, що він вийшов зі своєї кімнати, і запитали його, як він почувається. На його обличчі з’явився натяк на посмішку. Він відповів: «Я відчуваю запах Юсуфа в повітрі». Вони залишили його самого, кажучи один одному, що для старого немає надії, підозрюючи, що він збожеволів і помре, плачучи за Юсуфом. Того дня Якуб (алейхісалям) захотів чашку молока, щоб перервати свій пост, тому що він постив. Вночі перевдягнувся. Караван йшов пустелею, а Юсуфова сорочка була захована серед зерна. Він наблизився до маєтку Якуба (алейхісалям). Він довго молився, здіймаючи руки до неба й нюхаючи повітря. Він плакав, коли сорочка наближалася до нього. Аллах каже: 
І коли караван відійшов, їх батько сказав: «Я справді відчуваю запах Юсуфа, якщо тільки ви думаєте, що я не хворий (людина, яка має слабкість духу через старість)». Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Звісно, ти в старій помилці». Потім, коли прибув носій радісної новини, він накинув сорочку на обличчя, і став прозорим. Він сказав: «Хіба я не говорив тобі, я знаю від Аллаха те, чого ти не знаєш».» Вони сказали: «О наш батько! Проси прощення у Аллаха за наші гріхи, бо ми були грішниками!» (Юсуф 12:94-97) Розповідь почалася зі сну і закінчилася тлумаченням сну. Всемогутній Аллах передав: 
Він сказав: «Я попрошу у мого Господа прощення для вас, воістину, Він! Лише Він — Прощаючий, Наймилосердніший». Потім, коли вони увійшли до Юсуфа, він покликав своїх батьків до себе і сказав: «Увійдіть до Єгипту, якщо Аллах хоче, у безпеці». І він підняв своїх батьків на трон, і вони впали перед ним ниць. І він сказав: «О мій батько! Це тлумачення мого давнього сну! Мій Господь зробив його реальністю! Він був добрим до мене, коли вивів мене з в'язниці та вивів вас усіх сюди з бедуїнського життя, після того як сатана посіяв ворожнечу між мною та моїми братами. Воістину, мій Господь — Наймилосердніший і Найдобріший до кого забажає. Воістину, Він! Тільки Він — Всезнаючий, Мудрий!» (Юсуф 12: 98-100 ) Юсуф, ставши цінним надбанням королівства, отримав від царя дозвіл поселити свою родину разом з ним у Єгипті. Він схилився ниць перед Аллахом у знак вдячності. Перед смертю Якуб (мир йому і благословення) радив своїм дітям дотримуватися вчень ісламу , релігії всіх пророків Аллаха. Аллах Всевишній відкрив: 
Чи були ви свідками, коли смерть наблизилася до Якуба? Коли він сказав своїм синам: «Кому ви будете поклонятися після мене?» Вони відповіли: «Ми будемо поклонятися вашому Ілаху (Богу-Аллаху), Ілаху (Богу) вашого батька. Авраама, Ізмаїла, Ісаака, Одного Ілаху (Бога), і Йому ми віддаємося в ісламі» (Аль-Бакара 2:133). |
— Кінець
Нехай Аллах примножить наше терпіння і богобоязливість.
Субханалла! Нехай Бог усуне ворога з наших сердець, наповнить наші серця розумом і зробить нас серед мешканців раю.
Нехай Аллах допоможе нам прийняти Його волю в усіх наших справах, з терпінням і абсолютною вірою в Його захист – Амін!
Аллаху акбар, дуже цікава історія. Нехай Аллах зарахує нас до віруючих
Це така чудова історія, яка нагадує всім нам, що терпіння справді винагороджується.
МашаАллах, дуже добре пояснив тему сури. Це справді чудова послуга для поширення інформації про АЛЛАХА СВТ. Нехай Він винагородить команду так, як Він хоче, амін. Джазак Аллах о Хайр.
МашаАЛлах. Дуже цікава історія. Збільшив наші знання та зміцнив наш іман. дякую Iqra Sense за чудову роботу.