Основна інформація та факти про суру Юсуф
- Номер сури (розділу): 12
- Кількість віршів: 111
- Англійське значення: названий на честь пророка Юсуфа (Джозефа)
Короткий зміст історії, згаданої в сурі Юсуф
Сура Юсуф — це 12-й розділ Корану, і вона унікальна тим, що зосереджена на історії пророка Юсуфа (Йосифа) від початку до кінця, що робить її безперервно розповідною історією у священній книзі.
Сура починається зі сну, в якому Юсуф , одинадцятий син пророка Якуба (Якова), бачить одинадцять зірок, сонце та місяць, що падали перед ним ниць. Він розповідає про цей сон своєму батькові, який, визнаючи пророчий характер сну, радить Юсуфу не згадувати про нього своїм десяти старшим братам, оскільки боїться, що вони можуть задумати проти нього змову через заздрість.
Як виявилося, брати Юсуфа вже заздрили тому, що їхній батько явно ставився до Юсуфа та його молодшого брата Беньяміна (Веніаміна). Вони змовилися позбутися Юсуфа, і під приводом того, що виведуть його пограти, кинули його в колодязь і повернулися додому з його сорочкою, забрудненою несправжньою кров’ю, сказавши своєму батькові, що Юсуфа вбив вовк.
Тим часом караван, що проходив повз, врятував Юсуфа з криниці та продав його як раба в Єгипті високопоставленому чиновнику, відомому як Азіз. Незважаючи на свої труднощі, Юсуф виріс юнаком надзвичайної краси та мудрості . Дружина Азіза була захоплена Юсуфом і намагалася спокусити його. Юсуф, доброчесна людина, відхилив її залицяння, що призвело до низки звинувачень та судових процесів, які призвели до його ув'язнення.
У в'язниці репутація Юсуфа як тлумача снів спонукала його до тлумачення снів двох інших ув'язнених. Пізніше один з них був звільнений і призначений виночерпієм царя. Коли цареві приснився тривожний сон, чашник згадав Юсуфа і покликав його на допомогу. Юсуф витлумачив сон царя, щоб передбачити сім років достатку, а потім сім років голоду. Вражений цар наказав звільнити Юсуфа з в'язниці і призначив його своїм головним міністром.
У роки голоду брати Юсуфа прийшли до Єгипту в пошуках провізії та не впізнали Юсуфа. Юсуф дав їм провізію, але попросив, щоб вони привели до нього свого молодшого брата Беньяміна як умову подальшої допомоги. Коли вони повернулися з Беньяміном, Юсуф таємно поклав чашу для пиття в сумку свого брата, а потім звинуватив його в крадіжці. Згідно з єгипетським законодавством, покаранням за крадіжку було поневолення, що дозволяло Юсуфу тримати Беньяміна при собі.
Однак, побачивши горе своїх братів і їхню готовність пожертвувати собою заради Беньяміна, Юсуф відкрив своїм братам свою справжню особу. Він пробачив їм їхні минулі вчинки і запросив їх разом із їхнім батьком жити з ним у Єгипті.
Сура закінчується здійсненням початкового сну Юсуфа. Його брати, батько та мати схиляються перед ним, визнаючи його високий статус не лише як Азіза Єгипту, але й як пророка Божого. Сура завершується нагадуванням читачеві про таємничі та мудрі шляхи Бога , цінність терпіння перед обличчям випробувань та винагороду за праведність.
Сура Юсуф (Пророк Джозеф) Переклад арабською та англійською
1. Аліф-Лам-Ра. [Ці літери є одним із чудес Корану, і ніхто, крім Аллаха (Єдиного), не знає їх значення].
Це вірші в Очистити книгу (Коран, який пояснює законні та незаконні речі, законні закони, керівництво та благословення).
2. Воістину, Ми послали його як арабський Коран, щоб ви могли зрозуміти.
3. Ми розповідаємо тобі (Мухаммеду) найкращі історії з цього Корану через Наші одкровення тобі. А до цього (тобто до того, як до тебе прийшло Божественне натхнення) ти був серед тих, хто нічого не знав про нього (Коран).
4. (Пригадайте), коли Юсуф (Йосиф) сказав своєму батькові: «О мій батько! Воістину, я бачив (уві сні) одинадцять зірок, і сонце, і місяць, я бачив, як вони впали переді мною».
5. Він (батько) сказав: «О сину мій! Не розповідай про своє видіння своїм братам, щоб вони не задумали проти тебе змову. Воістину, шайтан ( сатана ) — явний ворог людині!»
6. «Таким чином ваш Господь вибере вас і навчить вас тлумаченню снів (та інших речей) і досконалий Свою милість до вас і до нащадків Якуба (Якуба), як Він досконалий до ваших батьків, Ібрагіма (Авраама) ) та Ісхак (Ісаак) раніше! Воістину, твій Господь Всезнаючий, Мудрий».
7. Воістину, у Юсуфа (Йосифа) та його братів був аят (докази, докази, вірші, уроки, знаки, одкровення тощо) для тих, хто запитує.
8. Коли вони сказали: «Воістину, Юсуф (Йосиф) і його брат (Веніамін) більше любляться нашим батьком, ніж ми, але ми 'Усба (сильна група). Дійсно, наш батько помиляється.
9. Убийте Юсуфа (Йосифа) або викиньте його в якусь (іншу) землю, щоб милість вашого батька була дана тільки вам, і після цього ви будете праведними людьми (завдяки наміру покаятися перед скоєнням гріха)».
10. Один із них сказав: «Не вбивайте Юсуфа (Йосипа), але якщо вам потрібно щось зробити, киньте його на дно колодязя, його підбере якийсь караван мандрівників».
11. Вони сказали: «О наш батько! Чому ви не довіряєте нам Юсуфа (Йосипа), – коли ми справді є його доброзичливцями?»
12. «Відправте його з нами завтра, щоб він повеселився та погрався, і справді, ми подбаємо про нього».
13. Він [Якуб (Яків)] сказав: «Справді, мені прикро, що ти забрав його. Я боюся, щоб вовк не зжер його, а ви не дбаєте про нього.
14. Вони сказали: «Якщо вовк з'їсть його, а ми 'Usbah (сильна група) (щоб охороняти його), то, звичайно, ми програли».
Натисніть тут, щоб завантажити книгу: Дивовижний Коран
15. Коли ж вони його забрали, то всі погодилися кинути його на дно колодязя, і Ми вселили йому в голову: «Ти (одного разу) повідомиш їм про цю їхню справу, хоча вони й не знають».
16. І вони прийшли до свого батька рано вночі, плачучи.
17. Вони сказали: «О наш батько! Ми змагалися один з одним, і залишили Юсуфа (Йосифа) біля наших речей, і вовк пожер його; але ви ніколи не повірите нам, навіть якщо ми говоримо правду».
18. І принесли його сорочку, заплямовану неправдивою кров’ю. Він сказав: «Ні, ви самі вигадали вигадку. Тож (для мене) найбільше підходить терпіння. І лише Аллах — це Той, до Кого можна звернутися за допомогою проти того, що ви стверджуєте».
19. І йшов караван мандрівників; вони послали свою черпак, і він опустив своє відро (в колодязь). Він сказав: «Яка гарна новина! Ось хлопчик». Тож вони сховали його як товар (раба). І Аллах був Всевідаючим про те, що вони робили.
20. І вони продали його за низьку ціну, – за кілька дирхамів (тобто за кілька срібних монет). І вони були з тих, хто вважав його нікчемним.
21. І той (чоловік) з Єгипту, який купив його, сказав своїй дружині: «Зроби його перебування комфортним, можливо, він принесе нам користь, або ми усиновимо його як сина». Так Ми влаштували Юсуфа (Йосифа) на землі, щоб навчити його тлумаченню подій. Аллах має повну владу та владу над Своїми справами, але більшість людей не знають цього.
22. І коли він [Юсуф (Джозеф)] досяг своєї повної зрілості, Ми дали йому мудрість і знання (пророцтво), таким чином Ми винагороджуємо мухсінунів (творців добра – див. V.2:112).
23. А та, в чиєму домі він був, намагалася спокусити його (вчинити лихий вчинок), зачинила двері та сказала: «Ходімо!» Він відповів: «Я шукаю притулку в Аллаха (чи, хай Аллах заборонить)! Воістину, Він (твій чоловік) — мій господар! Він зробив моє перебування приємним! (Тож я ніколи не зраджу Його). Воістину, несправедливі (лиходії) ніколи не матимуть успіху».
24. Вона справді бажала його, і він би схилив її бажання, якби не побачив доказів свого Господа. Так сталося, щоб Ми відвернули від нього злі та незаконні статеві стосунки . Воістину, він був одним із Наших обраних, прямих рабів.
25. Тож вони мчали один з одним до дверей, і вона розірвала його сорочку ззаду. Вони обоє знайшли її лорда (тобто її чоловіка) біля дверей. Вона сказала: «Яка відплата (покарання) для того, хто задумав злий задум проти твоєї жінки, окрім того, щоб його посадили до в’язниці чи болісно мучили?»
26. Він [Юсуф (Джозеф)] сказав: «Це вона прагнула спокусити мене», - і свідок з її домочадців засвідчив (кажучи): «Якщо це так, що його сорочка розірвана спереду, то її казка правдива, а він брехун!
27. «Але якщо його сорочка порвана ззаду, то вона сказала неправду, а він говорить правду!»
28. Коли він (її чоловік) побачив свою [(Юсуфа (Джозефа)] сорочку, розірвану ззаду; (її чоловік) сказав: «Справді, це змова ваших жінок! Безумовно, могутня ваша змова!
29. «О Юсуфе (Йосифе)! Відвернися від цього! (О жінко!) Проси прощення за свій гріх. Воістину, ти була з грішників».
30. Жінки в місті сказали: «Дружина Аль-'Азіза прагне спокусити свого (раба) юнака, справді, вона сильно кохає його; дійсно, ми бачимо її в явній помилці».
31. Коли вона почула про їх звинувачення, вона послала по них і приготувала для них бенкет; вона дала кожному з них ніж (щоб нарізати їжу), і вона сказала [(Юсуфу (Йосипу)]: «Вийди перед ними». Тоді, коли вони побачили його, вони піднесли його (його красою) і (у своєму подиві) порізали собі руки. Вони сказали: "Який досконалий Аллах (або не дай Аллах)! Це не людина! Це не хто інший, як благородний ангел!"
32. Вона сказала: «Це він (молодий чоловік), у якому ви звинувачували мене (за його кохання), і я намагалася спокусити його, але він відмовився. А тепер, якщо він відмовиться виконати мій наказ, його неодмінно буде кинуто до в’язниці, і він буде одним із тих, хто зганьблений».
33. Він сказав: «О Господи мій! В'язниця мені більше до вподоби, ніж те, куди вони мене запрошують. Якщо Ти не відвернеш від мене їхній підступ, я буду схилятися до них і буду одним із невігласів (з тих, хто чинить гріх і заслуговує на провину, або з тих, хто чинить вчинки).»
34. І відповів його Господь на його благання та відвернув від нього їхні задуми. Воістину, Він — Всечуючий, Всезнаючий.
35. Після того, як вони побачили докази (його невинуватості), їм здалося ув'язнити його на деякий час.
36. І ввійшли з ним двоє юнаків до в'язниці. Один з них сказав: «Воістину, я бачив, як я (уві сні) чекав вино». Інший сказав: «Воістину, я бачив себе (уві сні), як я несу хліб на своїй голові, і птахи його їдять». (Вони сказали): «Повідомте нам про тлумачення цього. Воістину, ми вважаємо, що ти один із Мухсінун (творців добра – див. V.2:112)».
37. Він сказав: «Жодна їжа не прийде до тебе (ні наяву, ні уві сні) як твоя прожилка, але я повідомлю (наяву) її тлумачення, перш ніж вона (їжа) прийде. Цьому навчив мене мій Господь. Воістину, я покинув релігію народу, який не вірить в Аллаха і не вірить у потойбічне життя (тобто єгипетських ханіутів, які були політеїстами та поклонялися сонцю та іншим хибним божествам).»
38. Я дотримувався релігії моїх батьків – Ібрагіма (Авраама), Ісаака (Ісаака) та Якуба (Якова), і ніколи не міг би я прирівняти когось до Аллаха . Це з милості Аллаха до нас і до людства , але більшість людей не дякують (тобто вони не вірять в Аллаха і не поклоняються Йому).
39. «О два товариші в'язниці! Багато різних володарів (богів) краще чи Аллах, Єдиний, Непереборний?
40. Ви не поклоняєтеся, окрім Нього, а лише іменам, які ви самі вигадали, ви та ваші батьки, для яких Аллах не зіслав жодного джерела. Цей наказ належить лише Аллаху. Він наказав вам поклонятися лише Йому (тобто Його єдинобожжю), це є (істинною) прямою релігією, але більшість людей не знає цього.
41. «О два товариші в'язниці! Щодо одного з вас, то він (як слуга) наллє вино для свого пана (царя або пана) для пиття; а другий буде розп'ятий, і птахи будуть їсти з його голови. Так вирішується справа, щодо якої ви обидва запитували».
42. І він сказав тому, кого він знав, щоб бути врятованим: «Згадай мене своєму панові (тобто своєму королю, щоб вивести мене з в'язниці)». Але Шайтан (Сатана) змусив його забути згадати про це своєму Господу [або Сатана змусив [(Юсуфа (Джозефа)] забути пам’ять про свого Господа (Аллаха), щоб просити Його допомоги замість інших].Тож [Юсуф (Йосип)] пробув у в'язниці кілька (більше) років.
43. І цар (Єгипту) сказав: «Воістину, я бачив (уві сні) сім товстих корів, яких сім худих пожирали – і з семи зелених колосків, і (семи) інших сухих. О знатні люди! Поясни мені мій сон, якщо ти вмієш тлумачити сни».
44. Вони сказали: «Зплутали помилкові сни, і ми не вміємо тлумачити сни».
45. Потім чоловік, який був звільнений (один із двох, які були у в'язниці), тепер нарешті згадав і сказав: «Я скажу вам його тлумачення, тож відішліть мене».
46. (Він сказав): «О Юсуфе ( Йосифе), людино правди ! Розтлумач нам (сон) про сімох ситих корів, яких пожирали сім худих, і про сім зелених колосків та сім сухих, щоб я повернувся до людей, і щоб вони знали».
47. [(Юсуф (Йосиф)] сказав: «Протягом семи послідовних років ви будете сіяти, як зазвичай, і той (урожай), який ви пожнете, ви залишите в колоссях, (усе) - крім невеликої частини, яку ви можете їсти .
48. «Тоді настане після цього сім важких (років), які пожирають те, що ви заздалегідь заклали для них, (усе), крім трохи того, що ви оберігали (зберігали).
49. «Після цього настане рік, у якому люди будуть мати рясний дощ і в якому вони будуть тиснути (вино та олію)».
50. І сказав цар: «Приведіть його до мене». Але коли посланець прийшов до нього, [Юсуф (Йосиф)] сказав: «Повертайся до свого пана і запитай його: «Що сталося з жінками, які порізали собі руки?» Воістину, мій Господь (Аллах) добре знає про їхню змову».
51. (Король) сказав (жінкам): «Що було з вами, коли ви намагалися спокусити Юсуфа (Джозефа)?» Жінки сказали: «Не дай Аллах! Ми проти нього не знаємо зла!» Дружина Аль-Азіза сказала: «Тепер правда очевидна (для всіх), це я прагнула спокусити його, і він, безперечно, з правдивих».
52. [Тоді Юсуф (Йосиф) сказав: «Я попросив про це питання], щоб він (Аль-Азіз) знав, що я не зрадив його таємно. І, воістину, Аллах не веде задуми зрадників.
53. «І я не звільняю себе (від провини). Воістину, людина схильна до зла, хіба що мій Господь дарує Свою милість (кому побажає). Воістину, мій Господь — Прощаючий, Милосердний».
54. І цар сказав: «Приведіть його до мене, щоб я міг приєднати його до себе». Потім, коли він розмовляв з ним, він сказав: «Воістину, сьогодні ти з нами високим рангом і маєш повну довіру».
55. [Юсуф (Йосиф)] сказав: «Постав мене над сховищами землі; Я справді буду охороняти їх з повним знанням» (як міністр фінансів Єгипту, замість померлого на той час Аль-Азіза).
56. Таким чином Ми дали повну владу Юсуфу (Йосипу) на землі, щоб заволодіти нею, коли і де йому заманеться. Ми даруємо нашу милість, кому забажаємо, і Ми робимо так, щоб нагорода Аль-Мухсінуна (доброчинців – див. V.2:112) не була втрачена.
57. І воістину, винагорода в майбутньому житті краща для тих, хто увірував, боявся Аллаха та чував Його (уникаючи всіх гріхів та злих справ і чинивши всілякі праведні добрі справи).
58. І прийшли брати Юсуфа (Йосифа), і вони увійшли до нього, і він упізнав їх, але вони не впізнали його.
59. І коли він забезпечив їх провізією (відповідно до їхніх потреб), він сказав: «Приведіть мені свого брата від вашого батька; (він мав на увазі Бенджаміна). Бачите, що я даю повну міру і що я найкращий із господарів?
60. «Але якщо ти не приведеш його до мене, не буде тобі міри (збіжжя) зі мною, і ти не підходиш до мене».
61. Вони сказали: «Ми спробуємо отримати дозвіл (на нього) від його батька, і воістину, ми зробимо це».
62. І [Юсуф (Йосиф)] сказав своїм слугам покласти свої гроші (за які вони купили зерно) у свої мішки, щоб вони могли це знати, коли повернуться до свого народу, щоб вони могли повернутися .
63. Отже, коли вони повернулися до свого батька, вони сказали: «О батько наш! Більше міри зерна ми не отримаємо (якщо не візьмемо свого брата). Тож пошли нашого брата з нами, і ми відміряємось, і справді будемо стерегти його».
64. Він сказав: «Чи можу я довірити його тобі, крім того, як я довірив тобі його брата [Юсуфа (Джозефа)] раніше? Але Аллах найкращий, щоб охороняти, і Він є наймилосерднішим із тих, хто виявляє милосердя».
65. І коли вони відкрили свої сумки, то виявили, що гроші їм повернули. Вони сказали: «О, батьку наш! Чого (більше) ми можемо бажати? Це, наші гроші були повернуті до нас, тому ми отримаємо (більше) їжі для нашої сім’ї, і ми будемо охороняти нашого брата і додамо ще одну міру вантажу верблюда. Цю кількість легко (для короля дати)».
66. Він [Якуб (Яків)] сказав: «Я не відправлю його з вами, доки ви не поклянетеся мені в ім’я Аллаха , що повернете його мені, якщо тільки ви самі не будете оточені (ворогами тощо)». І коли вони поклялися, він сказав: «Аллах — Свідок того, що ми сказали».
67. І він сказав: «О сини мої! Не входьте одними воротами, а входьте різними воротами, і я не можу нічим допомогти вам проти Аллаха. Воістину! Рішення залишається тільки за Аллахом. На Нього я покладаюся, і нехай усі, хто довіряє, покладаються на Нього».
68. І коли вони увійшли згідно з порадою свого батька, це не принесло їм жодної користі проти (волі) Аллаха, це була лише потреба внутрішньої сутності Якуба (Якуба), яку він розрядив. І воістину, він був наділений знаннями, тому що Ми навчили його, але більшість людей не знають.
69. І коли вони увійшли до Юсуфа (Йосипа), він покликав свого брата (Веніямина) до себе і сказав: «Воістину! Я твій брат, тож не сумуй за тим, що вони робили».
70. Отже, коли він наділив їх провізією, він поклав (золоту) чашу в сумку свого брата, тоді крикнув: «О ти (в) каравані! Напевно, ви злодії!»
71. Вони, повернувшись до них, сказали: «Що ви пропустили?»
72. Вони сказали: «Ми пропустили (золоту) чашу царя, і для того, хто виробляє її, є (нагорода) вантаж верблюда; Я буду зобов’язаний цим».
73. Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Бо ви знаєте, що ми прийшли не лихотворити на землі, і ми не злодії!»
74. Вони [люди Юсуфа (Джозефа)] сказали: «Яким тоді буде його покарання, якщо ви (доказано) брехуни».
75. Вони [брати Юсуфа (Джозефа)] сказали: «Покарання повинно полягати в тому, що той, у чиєму мішку це знайдено, повинен бути утриманий для покарання (за злочин). Так ми караємо залимуна (кривдників і т.д.)!»
76. І він [Юсуф (Йосиф)] почав (шукати) в їхніх сумках перед сумкою свого брата. Потім він вийняв це з сумки свого брата. Так Ми влаштували для Юсуфа (Йосифа). Він не міг взяти свого брата за законом царя (як раба), хіба що Аллах побажав би того. (Тож Аллах зв'язав братів своїм способом «покарання, тобто поневолення злодія»). Ми підносимо ступені, кого забажаємо, але над усіма тими, хто обдарований знанням, — Всезнаючий (Аллах).
77. Вони [(брати Юсуфа (Йосифа)] сказали: «Якщо він краде, то був його [Юсуфа (Йосифа)] брат, який крав до (нього)». Але Юсуф (Йосиф) приховав це в собі, не відкриваючи їм таємниць. Він сказав (про себе): «Ви в найгіршому становищі, а Аллах краще знає правду про те, що ви говорите!»
78. Вони сказали: «О володар землі! Воістину, він має старого батька (який буде сумувати за ним); тому візьміть одного з нас на його місце. Дійсно, ми вважаємо, що ти один із Мухсінун (доброчинців – див. V.2:112)».
79. Він сказав: «Не дай нам Аллах взяти когось, крім того, у кого ми знайшли нашу власність. Дійсно (якби ми так робили), ми мали б бути залімунами (несправедливими)».
80. Коли ж вони втратили надію на нього, то таємно порадилися. Найстарший з них сказав: «Хіба ти не знаєш, що твій батько взяв з тебе клятву ім’ям Аллаха , а до цього ти не виконав свого обов’язку перед Юсуфом (Йосифом)? Тому я не покину цю землю, доки мій батько не дозволить мені, або доки Аллах не вирішить мою справу (звільнивши Бенджаміна), а Він — Найкращий із суддів».
81. «Повернись до свого батька і скажи: «О наш батько! Воістину, твій син (Веніамін) вкрав, і ми свідчимо лише згідно з тим, що ми знаємо, і ми не могли знати невидиме!
82. «І запитайте (людей) міста, де ми були, і каравану, в якому ми повернулися, і справді ми говоримо правду».
83. Він [Якуб (Яків)] сказав: «Ні, але ви самі спокусили вас. Тож терпіння є найбільш підходящим (для мене). Можливо, Аллах поверне їх усіх до мене. Воістину, Він! Тільки Він — Всезнаючий, Мудрий!»
84. І він відвернувся від них і сказав: «На жаль, моя скорбота про Юсуфа (Йосифа)!» І втратив зір від туги, яку придушував.
85. Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Ти не перестанеш згадувати Юсуфа (Йосифа), доки не ослабнеш у старості або доки не станеш одним із мертвих».
86. Він сказав: «Я скаржуся на своє горе та печаль лише Аллаху, і я знаю від Аллаха те, чого ви не знаєте».
87. «О сини мої! Ідіть і розпитайте про Юсуфа (Йосифа) та його брата, і ніколи не втрачайте надії на милість Аллаха . Воістину, ніхто не втрачає надію на милість Аллаха , окрім людей, які не вірують.
88. Коли ж вони прийшли до нього [Юсуфа (Йосифа)], то сказали: «О правителю землі! На нас та нашу родину настали важкі часи , а ми принесли лише мізерне майно. Тож відплати нам повною мірою та будь милостивим до нас. Воістину, Аллах винагороджує милостивих!»
89. Він сказав: «Чи знаєте ви, що ви зробили з Юсуфом (Джозефом) і його братом, коли ви були невігласом?»
90. Вони сказали: «Ти справді Юсуф (Йосиф)?» Він відповів: «Я Юсуф (Йосиф), а це мій брат (Біньямін). Аллах воістину був милостивий до нас. Воістину, той, хто боїться Аллаха та слухняний Йому (утримуючись від гріхів та злих справ і чинить праведні добрі справи) та є терплячим, воістину, не втратить Аллах нагороду доброчинців (див. вірш 2:112).
91. Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Воістину, Аллах віддав вам перевагу над нами, а ми, звичайно, були грішниками».
92. Він сказав: «Цього дня тобі не докорятиме, нехай простить тебе Аллах , і Він — Наймилосердніший з тих, хто виявляє милосердя!»
93. «Іди з цією моєю сорочкою і накинь її на обличчя мого батька, він стане прозорим і приведе до мене всю твою родину».
94. А коли караван вирушив, їхній батько сказав: «Я справді відчуваю запах Юсуфа (Йосифа), якщо тільки ви не вважаєте мене старцем (людиною, яка має слабкість розуму через старість)».
95. Вони сказали: «Клянусь Аллахом! Звісно, ти в старій помилці».
Натисніть тут, щоб завантажити книгу: Дивовижний Коран
96. Коли ж прибув той, хто ніс добру звістку , він накинув її (сорочку) на обличчя, і прозрів. Він сказав: «Хіба я не казав тобі: «Я знаю від Аллаха те, чого ти не знаєш»?»
97. Вони сказали: «О наш батько! Проси прощення (у Аллаха) за наші гріхи, адже ми були грішниками».
98. Він сказав: «Я попрошу у мого Господа прощення для вас, воістину, Він! Тільки Він — Всепрощаючий, Милосердний!»
99. Потім, коли вони увійшли до Юсуфа (Йосипа), він покликав своїх батьків до себе і сказав: «Увійдіть до Єгипту, якщо Аллах захоче, у безпеці».
100. І він підняв своїх батьків на трон, і вони впали перед ним ниць. І він сказав: «О мій батько! Це тлумачення мого колишнього сну! Мій Господь зробив його реальністю! Він був добрим до мене, коли вивів мене з в'язниці та вивів вас (усіх сюди) з бедуїнського життя після того, як шайтан (сатана) посіяв ворожнечу між мною та моїми братами. Воістину, мій Господь — Наймилостивіший і Найдобріший до кого забажає. Воістину, Він! Тільки Він — Всезнаючий, Всемудрий».
101. «Господи мій! Ти дарував мені владу та навчив мене тлумаченню снів. Ти — Творець небес і землі ! Ти — мій Захисник (Помічник, Підтримувач, Охоронець) у цьому світі та в майбутньому житті. Зроби так, щоб я був мусульманином ( тим, хто підкоряється Твоїй волі) та приєднай мене до праведників».
102. Це звістка про Гаїб (невидимий), який Ми відкриваємо тобі через натхнення (о Мухаммад). Ти не був (присутній) з ними, коли вони разом узгоджували свій план, і (також, поки) вони будували змову.
103. І більшість людства не повірить, навіть якщо ви цього прагнете.
104. І жодної нагороди ти (о Мухаммад) не просиш від них (тих, хто заперечує твою пророцтво) за це, це (Коран) не менше, ніж нагадування та порада для 'Аламін (людей і джинів).
105. Скільки ж знамень на небесах і землі вони пропускають, цураючись їх!
106. Більшість із них не вірують в Аллаха, окрім того, що приписують Йому співтоваришів [тобто вони є мушрікунами – багатобожниками – див. вірш 6:121].
107. Невже вони почуваються в безпеці від завіси мук Аллаха, що їх закривають , або від того, що їх раптово спіткає Час, коли вони цього не усвідомлюють?
108. Скажи (о Мухаммаде): «Це мій шлях; я закликаю до Аллаха (тобто до Єдності Аллаха – ісламський монотеїзм ) з достовірним знанням, я і ті, хто йде за мною (також повинні закликати інших до Аллаха, тобто до Єдності Аллаха – ісламський монотеїзм) з достовірним знанням. І прославлений і Всевишній Аллах (над усіма тими, кого вони прирівнюють до Нього як до співтоваришів). А я не з багатобожників (політеїстів, язичників, ідолопоклонників і невіруючих в Єдність Аллаха; тих, хто поклоняється іншим разом з Аллахом або вважає суперниками чи співтоваришами Аллаха)».
109. Ми не посилали до тебе (як посланців) нікого, окрім людей, яким Ми надихнули з-поміж мешканців селищ. Хіба вони не мандрували землею та не бачили, яким був кінець тих, хто був до них? І воістину, майбутнє життя — найкраще для тих, хто боїться Аллаха та кориться Йому (уникаючи гріхів та злих справ і чинить праведні добрі справи). Невже ти не розумієш?
110. (Вони були відстрочені) до тих пір, поки посланці не втратили надії і не подумали, що вони були відмовлені (їхнім народом), а потім прийшла до них Наша Допомога, і, кого Ми бажали, вони були врятовані. І Наше покарання не може бути відвернене від людей, які є муджрімунами (злочинцями, непокірними Аллаху, грішниками, невіруючими, багатобожниками).
111. Воістину, в їхніх оповідях є повчання для розумних людей. Він (Коран) не є вигаданим твердженням, а підтвердженням існуючих Книг Аллаха [Тора, Інджил та інші Писання Аллаха], детальним поясненням усього, дороговказом та милістю для людей, які увірували.
Повернутися до сторінок Корану , Ісламу або Сур Корану
